Криза трирічного віку

Трирічний вік характеризується як «важкий». Його «важкість» полягає в тому, що, починаючи відокремлювати себе від близьких дорослих, дитина проявляє зростаючу норовистість. А дорослі, наполягаючи на своєму, виявляють не менше впертість.

«Криза трьох років» — це визначення умовне, так як тимчасові рамки кризи набагато ширше. У одних дітей він може початися в 2 роки 10 місяців, а у інших у 3 з половиною роки.

Ознаки кризи

Першим свідченням початку кризи може служити поява негативізму, тобто коли дитина перестає беззаперечно виконувати прохання дорослих. З одного боку, спроби відокремити своє «Я» і формування своїх власних бажань – тенденція прогресивна. Але з іншого боку, при об'єктивному відсутності вміння висловлювати свою думку, малюк вибирає найбільш доступний спосіб: протиставлення себе дорослим. Єдина мета дитини – дати зрозуміти оточуючим, що у нього є своя точка зору і всі повинні з нею рахуватися. Далі до самостійності і негативизму додаються інші кризові симптоми. Для дитини стає важлива його успішність в справах і іграх, він починає гостро і бурхливо реагувати на оцінки, вчиться самостійно оцінювати результати своєї діяльності. Він стає злопам'ятним, образливим і впертим, починає хитрувати. Дитина починає претендувати на рівноправність з дорослим. Величезне бажання отримати позитивну оцінку з боку дорослих, бажання випередити однолітка часто штовхають дітей на те, що вони сильно перебільшують свої успіхи.

Це наслідок помилок дорослих. По-перше, якщо малюк почав відверто фантазувати, значить, батьки або педагоги не помічають його реальних успіхів. По-друге, не треба «розкручувати» маленького фантазера, намагатися викрити в брехні у що б то не стало.

Посткризовий розвиток дитини безпосередньо залежить від того, як він взаємодіяв з дорослим. Можливі два варіанти:

• 1) Якщо дорослий в цілому позитивно оцінював особистість дитини, тактовно і аргументовано вказував на недоліки промахи, вмів підтримати і похвалити за старання та ініціативність, то дитина навчиться пишатися собою і своїми успіхами;
• 2) Якщо дорослий прагнув домогтися підпорядкування будь-якою ціною, карав за свавілля, прагнув підловити на обмані, то, швидше за все, у дитини розвинеться бажання протистояння дорослому, перемогти його і відповідь домогтися свого.

У другому випадку гневливость, дратівливість і впертість вкорінюються, стаючи рисами характеру.

Дитина:

• - Відокремлює себе від дорослого – «Я»- центральне новоутворення – формування самосвідомості
• - Прагне самостійно задовольнити свої потреби
• - Активно знайомиться з навколишнім світом
• - Успіхи в розвитку
• - Якісна зміна поведінки

Форми активного прояву самості:

1. Вигадки, фантазування
2. «Вивчає» межа терпіння дорослих
3. Непослух: робить «зло», «не чує» дорослих, упирається. В іграх стає дорослим, розподільником.

Роль дорослого:

1. Визначає характер взаємодії
2. Керує актом комунікації
3. Стимулює розуміння один одного.

Реакція дорослого на «Я сам»:

+ Правильна

• Заохочує розумну самостійність
• Згладжування труднощів взаємовідносин

- Неправильна

• Зберігає колишній тип взаємовідносин, обмежує активність дитини
• Загострення взаємовідносин, негативізм і капризи дитини.

Криза трьох років – це найважливіший етап в психологічному розвитку дитини, що знаменує перехід на нову сходинку дитинства. Тому дорослим важливо виробити правильну лінію своєї поведінки, стати більш гнучкими у виховних заходах, розширити права та обов'язки дитини і в межах розумного дати йому самостійність, щоб він насолодився нею. Важливо правильно збалансувати заохочення і покарання, ласку і строгість, не забуваючи при цьому, що «егоїзм» дитини наївний. Адже хто як не дорослі привчили його до того, що будь-яке його бажання – як наказ. І раптом – щось чомусь не можна, щось заборонено, в чомусь відмовляють йому. Дитині важко зрозуміти, чому змінилася система вимог. І він в помсту твердить «ні». Тому коли бажання дитини набагато перевершують реальні можливості, можна спробувати знайти вихід у рольовій грі, яка з трьох років стає провідною діяльністю дитини.